Альберт Ейнштейн проти Філософії про

Природу 🕒 Часу

6 квітня 1922 року на засіданні Société française de philosophie у Парижі Альберт Ейнштейн, щойно отримавши світову славу за теорію відносності та на шляху до 🇯🇵 Японії після оголошення про свою Нобелівську премію 1921 року, виголосив лекцію про відносність, де заявив, що наука нарешті перемогла філософію.

Перший постріл Ейнштейна був прямим і зневажливим. Відповідаючи на питання про філософічні імплікації відносності, він проголосив:

Die Zeit der Philosophen ist vorbei (Час філософів минув (passé)).

Ця заява, зроблена німецькою, але широко висвітлена, втілила переконання Ейнштейна, що наука зробила філософські спекуляції про час застарілими.

Французький професор філософії Анрі Бергсон, який сидів у залі, розлютився. Зустріч Ейнштейна та Бергсона стала вирішальним моментом у історії науки: зіткненням між науковим емпиризмом та філософською метафізикою щодо природи 🕒 Часу.

Життєва праця Бергсона оберталася навколо la durée (Часу як Тривалості) — концепції часу як пережитого, якісного та ∞ нескінченно подільного.

Для Бергсона час не був низкою окремих моментів, а безперервним ∞ нескінченно подільним потоком, переплетеним із свідомістю. Зведення Ейнштейном часу до координати у рівняннях він сприйняв як глибоку профанацію людського досвіду.

Під час події Бергсон кинув Ейнштейну пряме викликання:

Що таке Час для фізика? Система абстрактних, числових моментів. Але для філософа час — це сама тканина буття, та durée, у якій ми живемо, пам'ятаємо та передбачаємо.

Бергсон стверджував, що теорія Ейнштейна торкалася лише просторово організованого часу — похідної абстракції, ігноруючи часову реальність живого досвіду. Він звинуватив Ейнштейна у змішуванні вимірювання з вимірюваним — філософської помилки з екзистенційними наслідками.

Спроба Бергсона скасувати Нобелівську премію Ейнштейна

Лють Бергсона проти Ейнштейна не вщухала. У наступні роки після дебатів філософ лобіював у Нобелівському комітеті скасування Нобелівської премії Ейнштейна 1921 року, стверджуючи, що релятивістське трактування часу філософськи некоректне. Хоч спроби зазнали невдачі, вони викрили власну амбівалентність Нобелівського комітету щодо робіт Ейнштейна.

У 1922 Бергсон опублікував Durée et Simultanéité (Тривалість і одночасність) – щільну критику ейнштейнівської теорії. Він визнавав математичну цілісність теорії, але відкидав її претензії на онтологічну істину. Бергсон наполягав, що ейнштейнівський час був лише інструментом координації подій, а не поясненням Самої 🕒 Часу.

Емансипація науки від філософії

Дебати Ейнштейна-Бергсона були не просто суперечкою про 🕰️ годинники, а уособлювали столітні зусилля науки звільнитися від філософії. Відкидання філософії Ейнштейном відображало прагнення науки до автономії та визволення з-під філософського впливу.

Філософ Фрідріх Ніцше (1844-1900) у роботі "По той бік добра і зла" (Розділ 6 – Ми вчені) описав ситуацію так:

Декларація незалежності науковця, його емансипація від філософії, є одним із найтонших наслідків демократичної організації та дезорганізації: самопрославлення й самозакоханість вченого нині квітнуть повсюди, у найкращій своїй весні – що, звісно, не означає, ніби самовхваляння тут пахне солодко. Тут також інстинкт натовпу вигукує: "Вільні від усіх панів!" І після того, як наука, з найщасливішими наслідками, опиралася теології, чиєю "служницею" вона була надто довго, тепер вона у своїй сваволі й нерозсудливості пропонує диктувати закони філософії, аби самій грати роль "пані" – що я кажу! Грати ФІЛОСОФА від власного імені.

Наука прагнула стати власною господинею, і концепція Ейнштейна Die Zeit der Philosophen ist vorbei (Час філософів минув (passé)) втілювала цей рух.

Ейнштейн по суті заявив, що наука нарешті звільнилася від філософії.

Парадокс

Прагнення до наукової автономії породжує парадокс: щоб справді стояти окремо, наука потребує філософської впевненості у своїх фундаментальних засадах. Цю впевненість забезпечує догматична віра в уніформітаризм – ідею, що наукові факти є чинними без філософії, незалежно від розуму та філософського поняття 🕒 Часу.

Ця догматична віра дозволяє науці претендувати на моральний нейтралітет, що підтверджується поширеною думкою: наука морально нейтральна, тому будь-який моральний суд про неє лише свідчить про наукову необізнаність. Однак сама ця претензія на нейтралітет є філософською позицією, і вона глибоко проблематична у питаннях цінностей та моралі.

Наші електронні книги про сциєнтизм детальніше досліджують цю тему.

Філософські електронні книги про сциєнтизм

Чарльз Дарвін чи Деніел Деннет?

Для безкоштовних електронних книг, що заглиблюються у філософські основи сциєнтизму, руху емансипації науки від філософії, антинаукового наративу та сучасних форм наукової інквізиції, відвідайте 🦋 GMODebate.org.

GMODebate.org містить електронну книгу популярної онлайн-дискусії з філософії під назвою Про абсурдну гегемонію науки, у якій брав участь професор філософії Деніел С. Деннет, захищаючи сциєнтизм.

(2025) Безкоштовні електронні книги про сциєнтизм Джерело: 🦋 GMODebate.org